Основним засобом лікувальної гімнастики є спеціально підібрані вправи, відповідно до завдань лікувально-виховної роботи, обумовлених станом і віком дитини. При всіх формах і різній тяжкості захворювання дитячим церебральним паралічем застосовуються вправи, що одержали назву за способом їхнього виконання: пасивні, пасивно-активні й активні рухи.
Пасивні рухи застосовуються в тих випадках, коли дитина не може сама виконати потрібний рух, але він можливий при допомозі зовнішньої сили.
Пасивно-активні рухи полягають у тім, що частину їх виконує інструктор, іншу частину — хворий, при цьому інструктор може чинити дозований опір виконуваному руху й використовувати прийоми розслаблюючого масажу по ходу виконання вправи.
Активні рухи — це рухи, довільно виконувані самим хворим, без допомоги ззовні, але під контролем. Хворий виконує вправи за роз'ясненням інструктора. При виконанні важливо, щоб дитина зрозуміла, як потрібно виконувати дану вправу, які помилки вона допускає і як їх можна виправити.
Завдання зменшення напруження м'язів вирішується постійно в ході занять. Для цього використовуються спеціальні вправи, укладання за допомогою вантажів і ортопедичних виробів.

Вправи на розтягування є одним з варіантів пасивних рухів. Вони застосовуються при наявності обмеження активних і пасивних рухів, спрямовані на поліпшення еластичності тканин і рухливості в суглобах. Пасивні рухи з розтягуванням повинні виконуватися із захопленням верхнього та нижнього сегменту кінцівки, наприклад плеча та передпліччя, для розтягування м'язів, що згинають лікоть. Рухи виконуються обережно, без сильного натиску, не до повної межі відразу, а із зупинками й включенням прийомів розслаблення після кожної зупинки. Таким чином, збільшення рухливості в суглобі за рахунок подолання тяги спастичних м'язів досягається поступово, без болючих відчуттів у хворого.
Одночасно з навчанням розслабленню м'язів можна починати стимулювання й зміцнення ослаблених м'язових груп, включаючи пасивно-активні рухи, а також вправи з опором.

Результати стимуляції функції м'язів будуть краще, якщо попередньо за допомогою руки інструктора або мішка з піском, усунути неправильне положення того сегменту, з яким маємо працювати. Наприклад: кисті - при роботі над рухом у променевозап'ясному суглобі, стопи - при роботі над розгинанням стопи.
Завдання поліпшення координації руху й опірності кінцівок вирішуються паралельно, за допомогою найпростіших рухів, проведених у різних сполученнях і комбінаціях, з різною швидкістю, зі зміною напруг, з подоланням опору, обтяження, у чергуванні з розслабленням і опорою на кінцівці. Подальше поліпшення координації рухів з метою збільшення загальної рухливості хворого йде за рахунок об'єднання цих найпростіших рухів у цілісні, пов'язані зі зміною положення тіла в просторі.
На початку навчання спокійному лежанню можна використати додатково фіксуючі пристосування (мішки з піском, перекидні вантажі й інші), накладаючи їх на найбільш рухливі частини тіла.

Методичні матеріали

Опис прийомів пасивної гімнастики - переглянути