Кінезорефлексотерапія - це реабілітаційний метод, заснований на лікуванні рухами, стимуляції поетапного рефлекторного розвитку загальної моторики у вигляді гімнастичних вправ, корекції положенням, стимуляції перцептивної активності дітей з ураженням ЦНС.
Мета усіх етапів програми з рефлексокінезотерапії - привести моторний розвиток дитини, страждаючої на ДЦП, на скільки це можливо, до вікових рухових можливостей здорової дитини.
Корекційно-розвиваючі цілі:
- навчання розслабленню спастичних напружених м’язів з метою попередження розвитку контрактур;
- зниження тугорухливості суглобів та збільшення об’єму активних рухів;
- зміцнення слабких м’язів з використанням прийомів стимуляції;
- покращення координації рухів та опори кінцівок;
- навчання життєво необхідним рухливим навикам та цілеспрямованим діям.
Принципи кінезорефлексотерапії:
- ранній початок лікування (використання фізичних реабілітаційних заходів);
- перед початком кожного заняття дитину бажано покласти на 10-15 хвилин в положення, яке сприятиме зниженню тонусу спастичних м’язів;
- стимулювання дитини до самостійних дій, починаючи від пасивних до пасивно-активних та самостійних рухів;
- поетапний розвиток рухових якостей (тільки після досягання самостійного рефлекторного руху починати переходити до формування наступного рефлексу з закріпленням попереднього і т.д.);
- регулярність виконання (дітям до 2-х років - 2-3 рази в день по 15-20 хв.; 2-4 років по 20-30 хв. 2 рази в день; 4-6 років – 40-50 хв. 2 рази в день; 6-10 років – 50-60 хв. в день);
- в заключній частині заняття бажано укласти дитину на відпочинок в положенні досягнутої корекції.

На першому етапі програми у дитини формується настановний рефлекс з шиї на голову, що дає можливість вертикально утримувати голову під час рухів. Розвиток опори на руки дає можливість покращити орієнтацію у просторі, формує взаємодію фіксації зору на предметі з рухами рук до цього предмета. На другому етапі розвиток шийного ланцюгового симетричного рефлексу сприяє засвоєнню дитиною навиків повороту, перевертання тіла та зменшення патологічних установок нижніх кінцівок, що є основою до переходу третього етапу програми. На третьому етапі розвитку настановного ланцюгового шийного асиметричного рефлексу за рахунок закріплення досягнутих навичок на І – ІІ етапах у дитини формуються складні рухові навички, такі як сидіння, повзання на чотирьох, колінах, розвитку опори, рівноваги та випрямлення тіла, ходи.
Слід зазначити, що програма виконується поетапно: тільки після досягнення самостійного рефлекторного руху слід починати переходити до формування наступного рефлексу з закріпленням попереднього.
Кількість годин та обсяг навантаження визначається в залежності від індивідуальних психофізичних можливостей дитини-інваліда.

Методичні матеріали

Задачі і зміст занять з кінезорефлексотерапії - переглянути